Loading...
У порожнині рота кожної людини налічується 5 великих і безліч малих слинних залоз.
Малі слинні залози – це однопроточні залози, які розподілені по всій слизовій оболонці ротової порожнини. Протока, що виділяє секрет (слина), є вразливою частиною малої залози. Різні травми слизової оболонки рота можуть пошкодити протоку малої залози і призвести до закупорки. У деяких випадках кісти можуть утворюватися у процесі внутрішньоутробного розвитку.
Закупорку може спровокувати стороннє тіло, згусток секрету, пухлина або рубцева тканина, яка здавлює стінки від точного каналу. Так як заліза не перестає, функціонувати, слина накопичується в протоці, надалі на цьому місці утворюється невеликих розмірів кіста, наповнена слинною рідиною. У деяких випадках зовнішня оболонка кісти може не витримати та луснути. Вміст кісти виходить у ротову порожнину, але після загоєння пошкодженої тканини накопичення рідини продовжується.
Виявити кістозне новоутворення можна відчувши щільну кульку в області ротової порожнини. Виділяють такі місця групи ризику, закупорки протоки слинної залози: щічна область, нижня губа, область твердого піднебіння, язик та зона корінних зубів. Це найбільш поширені місця в яких може виникати кіста.
Ретенційна кіста, як правило, виростає не більше 1 см. За своєю структурою кіста досить гнучка, рухлива і завжди знаходиться над слизовим шаром.
Діагностування ретенційної кісти відбувається за допомогою УЗД. Ультразвукове дослідження дозволяє визначити величину новоутворення, точне розташування та підтвердити діагноз. Ретенційні кісти не піддаються консервативним методам лікування, тому єдиним способом позбутися цієї проблеми є оперативне втручання.
Категорично протипоказано використовувати народні методи лікування, а також припікати і проколювати новоутворення. Самолікування призводить до серйозних наслідків, ускладнень та травм, які можуть спровокувати розвиток низки захворювань. Після того, як діагноз підтвердився, проводиться оперативне лікування із застосуванням місцевого анестетика. Операція нескладна і триває від 30 до
Підготовка пацієнта:
- збір інформації на наявність у пацієнта алергічних реакцій на препарати;
- аналіз крові;
- аналіз на інфекції;
- флюорографія.
За тиждень до операції зупиняють прийом лікарських препаратів.
- Після введення анестетика проводиться розріз слизової оболонки над ділянкою, де локалізується кіста.
- Освіта видаляється з тканини.
- Проводиться дренажування.
- Накладення швів, що розсмоктуються.
- Накладається антисептична пов’язка.
Під час операції відбувається повне видалення кісти та тканин біля неї. Процедура повинна проводитися вкрай обережно, оскільки існує велика ймовірність зашкодити лицьовому нерву. При правильно виконаній операції пацієнт не повинен відчувати дискофморту. Також не повинно бути ускладнень після видалення кісти.
Ймовірні патології, заходи щодо профілактики запалення. Якщо після видалення кісти деякі її тканини залишилися, то може відбутися рецидив (повторний розвиток захворювання). Якщо кісту видалили надто пізно, то надалі можливий розвиток гнійних утворень та абсцесу. Стоматологи настійно рекомендують щодня проводити гігієну ротової порожнини, раз на півроку проходити профілактичний огляд у лікаря-стоматолога, а також уникати механічних пошкоджень ротової порожнини, здатних призвести до закупорки малих слинних залоз та утворення кіст. Спостереження у стоматолога дозволить виявити кісту на ранній стадії, що мінімізує наслідки її видалення.